Регіональний учбово-інформаційний центр з проблем допомоги та лікування при ВІЛ/СНІД у Євразії

Нарада з питань стратегії нарощування кадрового потенціалу для збільшення обсягів АРТ в Україні

НМАПО, конференц-зал, вул. Дорогожицька 9, м. Київ, Україна
25 січня 2007 року, 09:30–16:00

ПРОТОКОЛ НАРАДИ

Присутні:

• Юрій Вдовіченко, Національна медична академія післядипломної освіти (НМАПО), перший проректор
• Ніна Гойда, Національна медична академія післядипломної освіти, проректор
• Володимир Жовтяк, Всеукраїнська мережа ЛЖВС, голова координаційної ради
• Богдан Заїка, Всеукраїнська мережа ЛЖВС
• Наталія Агєєва, Всеукраїнська мережа ЛЖВС
• Алла Щербинська, Український національний центр профілактики і боротьби зі СНІДом (УНЦПБС), директор
• Людмила Сторожук, Український національний центр профілактики і боротьби зі СНІДом (УНЦПБС), заступник директора з медичних питань
• Світлана Антоняк, відділення ВІЛ/СНІДу (в клініці Лаври) Інституту епідеміології та інфекційних захворювань ім. Громашевського, завідуюча відділенням
• Володимир Курпіта, ВООЗ/Україна, координатор з питань ВІЛ/СНІДу
• Сергій Філіппович, Міжнародний ВІЛ/СНІД Альянс, Україна, начальник відділу лікування та управління поставками
• Володимир Івчук, Група проекту Світового банку з боротьби із ВІЛ/СНІДом в Україні, начальник відділу міжнародних програм
• Валерій Хмарський, Група проекту Світового банку з боротьби із ВІЛ/СНІДом в Україні, менеджер компоненту СНІДу
• Труді Ларсон, педіатричне відділення, медичний факультет університету Невади, США
• Джеймс Сміт, АМАОЗ, виконавчий директор
• Зоя Шабарова, АМАОЗ, регіональний координатор з питань ВІЛ/СНІДу
• Алла Волоха, АМАОЗ/РУІЦ директор з медичних питань
• Григорій Наумовець, АМАОЗ/РУІЦ, координатор ІТ

Відкриття наради та привітання.

Нараду відкрив Джеймс Сміт, який привітав її учасників. Він подякував усім за присутність на нараді, розповів про РУІЦ, його засновників, місію та останні досягнення. Він зазначив, що діяльність РУІЦ є унікальною не лише в Україні, а й в регіоні в цілому, де український досвід вважається зразковим, адже він передбачає системний підхід до нарощування кадрового потенціалу для надання допомоги та лікування ВІЛ-інфікованим та хворим на СНІД відповідно до національної моделі надання допомоги, погодження методології тренінгів з провідними вітчизняними та міжнародними партнерами, мультидисциплінарний командний підхід, методики навчання дорослих та систему забезпечення якості.

Джеймс Сміт запросив учасників представитися. Після цього він надав слово першому проректорові НМАПО професору Ю. Вдовіченко, який привітав учасників наради. Говорячи про діяльність РУІЦ в Україні, він зазначив, що успішна реалізація його навчальної програми має надзвичайно велике значення для післядипломної освіти в Україні. Отримання лікарями, які успішно завершили цикл тренінгів РУІЦ, сертифікату НМАПО є дуже важливим результатом співробітництва між цими двома закладами. Він побажав успіху у проведенні наради та досягненні поставлених цілей.

Національний план надання допомоги та лікування ВІЛ-інфікованим та хворим на СНІД: модель надання допомоги, результати та плани.
Доповідь професора А. Щербинської

У своїй презентації проф. Алла Щербинська проаналізувала сучасну епідеміологічну ситуацію: за станом на 1 листопада 2006 року офіційно зареєстровано 103,110 ВІЛ інфікованих; серед них -17,443 хворих на СНІД. Приблизно7,500 осіб потребує лікування, а 4,752 (63%), в тому числі 652 дитини, наразі отримують антиретровірусну терапію (АРТ).

Створено дорожню карту для забезпечення універсального доступу до профілактики, лікування, допомоги та підтримки та у 2006 році Міністерство охорони здоров’я України (МОЗ) видало Наказ про подальше розширення обсягів лікування. Національна стратегія із забезпечення допомоги та лікування ЛЖВС базується на (1) визначенні моделі надання допомоги; (2) створенні національних протоколів проведення АРТ дорослим та дітям; (3) підготовці осіб, які проводитимуть АРТ, у РУІЦ з отриманням ними у подальшому сертифікатів; (4) мультидисціплінарній моделі (лікар, медична сестра, соціальний працівник).

З метою забезпечення якості лікування Український національний центр профілактики та боротьби зі СНІДом (УНЦПБС) створив комп’ютерну систему моніторингу АРТ. Шість міжрегіональних лабораторій оснащені для проведення досліджень з визначення рівня CD4, вірусного навантаження та ПЛР. Спільно з експертами ВООЗ УНЦПБС здійснює моніторингові візити до регіонів на додачу до програми підвищення кваліфікації на робочому місці у київському відділенні ВІЛ-інфекціїї у Лаврі для лікарів з місцевих центрів.

Проф. А. Щербинська визначила наступні моменти, які ускладнюють надання допомоги та лікування ЛЖВС:

• Пізнє виявлення та скерування пацієнтів;
• Брак досвіду з ведення пацієнтів на АРТ у регіонах;
• Низький рівень прихильності до АРТ у середовищі споживачів ін’єкційних наркотиків (СІН), відсутність у регіонах замісної терапії (ЗТ);
• АРТ не надається у закладах пенітенціарної системи через недостатньо розвинуту інфраструктуру надання медичної допомоги у Державному департаменті з питань виконання покарань;
• Не створено систему надання медичної допомоги пацієнтам з конфекцією ВІЛ/Туберкульоз (ТБ);
• Не розроблено нормативних документів стосовно надання паліативної допомоги пацієнтам хворим на СНІД.

Також проблемними залишаються наступні моменти: (1) доступність лікування для всіх груп населення, в тому числі СІН; (2) розвиток системи догляду та підтримки; (3) підвищення кваліфікації кадрів та забезпечення необхідними ресурсами; (4) широке партнерство у вирішенні складних питань. За національними оцінками 225,690 осіб належать до груп високого ризику; 118,683 осіб є партнерами представників груп високого ризику та 337,600 осіб в Україні живуть з ВІЛ.

Говорячи про універсальний доступ до АРТ, д-р Щербинська навела результати аналізу, згідно яких за сучасною системою у 2006 році АРТ отримували 38% осіб, які її потребують (11,960, які потребують АРТ та 4,550 осіб на АРТ), у 2010 році такі цифри становитимуть 18% (39,950 осіб, які потребують АРТ та 7,110 на АРТ). У разі впровадження універсального доступу, 50% осіб, які потребують АРТ будуть її отримувати у 2006 році (11,960 осіб, які її потребують та 5,960 на АРТ) та 100% людей, які потребують АРТ (51,500) зможуть її отримати у 2010 році.

Звіт про навчальну діяльність РУІЦ в Україні: у період з червня 2004 – грудень 2006 року.
Презентація Зої Шабарової.

На початку своєї презентації Зоя Шабарова розповіла про мету РУІЦ, партнерів-засновників, підтримку на початку роботи, організації-учасниці, впроваджуючих та стратегічних партнерах. Вона зазначила, що діяльність РУІЦ зосереджена не тільки на проведенні тренінгів для медичних працівників, а й на створенні та реалізації національного плану з нарощування кадрового потенціалу в галузі надання допомоги та лікування ВІЛ інфікованим та хворим на СНІД, котрий у свою чергу, підтримує національну стратегію надання допомоги при ВІЛ/СНІДі.

Описуючи підхід РУІЦ до навчального процесу, Зоя Шабарова розповіла про цільову аудиторію тренінгів, викладачів, навчальні матеріали, методики навчання, систему контролю якості та отримання сертифікатів національного зразка.

Серед головних результатів успішної діяльності РУІЦ з 2004 року, Зоя Шабарова відзначила розробку та затвердження 21 програми учбових курсів з відповідними матеріалами; проведення 97 навчальних курсів для 2,472 з 8 країн регіону. Станом на 31 грудня 2006 року за програмами, що їх профінансував Міжнародний альянс ВІЛ/СНІДу (за грантом ГФСТМ Україні) та ЮНІСЕФ/Україна, РУІЦ провів 45 учбових курсів для 1,107 українських слухачів (569 медичних працівників) з 24 регіонів України. 107 лікарів отримали сертифікати від НМАПО з проведення АРТ дорослим та дітям. На курсах з підготовки викладачів (КПВ) було підготовлено близько 20 потенційних нових місцевих викладацьких кадрів (липень 2006 та січень 2007 року).

Зоя Шаброва також розповіла про досвід РУІЦ у створенні навчальних програм, наголосивши на наступних провідних компонентах: (1) досягнення згоди між зацікавленими сторонами в Україні та донорами стосовно моделі надання допомоги, пов’язаними з нею методиками навчання та потребами у галузі підвищення кваліфікації кадрів; (2) створення навчального плану; (3) створення списків слухачів та визначення складу команди викладачів; (4) написання пропозиції, обговорення контрактів для забезпечення фінансування тренінгу; (5) програма та адміністративне планування; (6) моніторинг та оцінка.

Вона представила головні складові планування та організації тренінгів. Зоя Шабарова також докладно описала, скільки коштує проведення кожного тренінгу та пов’язаної з ним подальшої діяльності. Вона надала інформацію про витрати пов’язані з діяльністю РУІЦ (операційні витрати) (червень 2004 – вересень 2006) та кошти отримані для проведення тренінгів в Україні. Операційні витрати РУІЦ (оплата праці співробітників РУІЦ та офісні витрати, розробка матеріалів тренінгу, переклад новітньої науково обґрунтованої інформації з лікування ВІЛ інфекції, створення та ведення веб сайту РУІЦ, тощо) становлять 458,315 доларів США. Крім того РУІЦ витратив (та отримав від різноманітних донорів) 912,271 доларів США на проведення тренінгів (для оплати дороги та перебування учасників та викладачів, саме проведення тренінгу, друкування його матеріалів, тощо). Оскільки донори, які укладають контракти на тренінги, зазвичай не хочуть оплачувати операційні витрати, невідшкодований внесок АМАОЗу до РУІЦ з моменту створення останнього був та лишається значним.

Зоя Шабарова проаналізувала наступні провідні сильні сторони РУІЦ:

• · Чітке спрямування програми на відповідь епідемії ВІЛ/СНІДу шляхом високо актуальних навчальних програм, які відповідають національним планам з надання лікування та допомоги.
• · Мультидисціплінарний командний підхід. Об”єднуюючи команди фахівців та навчаючи їх того, як працювати разом задля підсилення сильних сторін кожного члена команди, РУІЦ робить внесок у систему, яка є достатньо спроможною задовольнити потреби цих пацієнтів.
• · Висока якість навчального плану. Ретельне поєднання РУІЦ теоретичних та клінічних вправ з розбором окремих випадків та клінічних тренінгів на місцях під керівництвом фахівців, високий рівень освіченості фахівців та їх бажання зробити внесок у успіх команд, які забезпечують допомогу з опанування матеріалу.

На погляд Зої Шабарової, головні складності, з якими наразі стикається РУІЦ, віддзеркалюють традиційну відокремленість різних служб системи охорони здоров’я у регіонах, нагальну потребу у високо кваліфікованих кадрах для задоволення вимог, які ставить розширення обсягів лікування та недостатнє розуміння необхідності підвищення кваліфікації кадрів, яке відбивається у державному та донорських бюджетах.

• Багато чого лишається зробити для подолання вертикальної структури національної служби СНІДу та розвитку взаємодії між фахівцями, в тому числі з фтизіатрами та наркологами.
• Інші складні завдання, які стоять перед РУІЦ, породжені великою кількістю незадоволених потреб ВІЛ інфікованих та хворих на СНІДом у регіоні, більшість з яких навіть не є належним чином задокументованими. Хоча РУІЦ вже здійснює підготовку осіб, які забезпечують допомогу, за ключовою навчальною програмою, він також працює над тим, щоб швидко допомогти бригадам продовжити підвищення своєї кваліфікації та задовольняти потреби різноманітних груп пацієнтів.
• Утримання на робочому місці навченого персоналу, моніторинг їх роботи та документування подальших потреб у навчанні лишається викликом внаслідок недостатнього фінансування для впровадження такої діяльності та недостатній увазі з боку українських зацікавлених сторін до підвищення кваліфікації кадрів.
• Перед РУІЦ також стоїть складна задача з підготовки національних викладацьких кадрів, зважаючи на те, що особи, які надають допомогу, все ще знаходяться на початкових стадіях набуття необхідного досвіду та знань для того, щоб бути ефективними викладачами. Крім того, у регіоні немає традиції застосування методик навчання дорослих та методів практичного навчання, які є суттєво важливими для того, щоб клінічне навчання було ефективним, що перешкоджає швидкому створенню національних викладацьких кадрів.
• Насамкінець, тоді як потреби із нарощування потенціалу у регіоні лишаються дуже високими та вимоги до РУІЦ постійними, все іще існує значна прогалина у ресурсах, що їх надають національний та донорський бюджети для задоволення цих вимог. Незважаючи на успіхи РУІЦ з мобілізації спільного фінансування з ГФСТМ та інших джерел, йому потрібні постійні субсидії (як зазначено вище) для покриття навіть найелементарніших витрат на менеджмент та адміністрування.

РУІЦ багато чого навчився та користується цими знаннями у своїй роботі. Ці знання можуть нагодитися іншим представникам спільноти міжнародних організацій, які надають допомогу та сподіваються досягти змін.

• Відданість керівним принципам: успіхи РУІЦ з самого початку підтверджують його відданість основним засадам.
• Команди повинні постійно мати можливість для навчання: для навчених команд слід регулярно проводити курси підвищення кваліфікації/удосконалення. Додаткові можливості удосконалення повинні забезпечувати „наставництво” та двосторонній обмін досвідом.
• У командах слід плекати чітке визначення професійних обов’язків: хоча команди повинні мати спільній підхід, їм принесе користь мультидисціплінарний підхід тільки в тому випадку, якщо існуватиме розуміння унікальної ролі кожного фахівця та якщо всі будуть впевненими у своїй здатності виконувати ці функції.
• Допомога ВІЛ- інфікованим та хворим на СНІДі вимагає володіння багатьма навичками: хоча РУІЦ завжди був спрямований на мультидисціплінарний підхід, перші роки навчання показали, що команди повинні мати більше нагод для вивчення таких тем, як конфекція туберкульозу та ВІЛ/СНІДу, наркології, паліативної допомоги та проблем психічного здоров’я.
• Початковий підхід до того, що команди, яка здійснюватимуть АРТ, мають складатися з інфекціоніста, медичної сестри та соціального працівника/консультанта з АРТ може бути розширений і включати фахівців фтизіатрів та наркологів для цілеспрямованого вирішення потреб ЛЖВС, які зазнали „трійного впливу” ВІЛ, СІН та ТБ у лікуванні та допомозі.
• Незважаючи на складності з якими стикається РУІЦ та все іще існуючі незадоволені потреби, він виявися ефективною моделлю для координації та зміцнення національної відповіді на ВІЛ/СНІД, зокрема у створенні кадрового потенціалу для забезпечення універсального доступу до антиретровірусної терапії у регіоні.

Звіт стосовно нещодавно проведеної оцінки викликів, які стоять перед особами, що забезпечують допомогу та лікування ВІЛ-інфікованим та хворим на СНІД, представлений доктором Труді Ларсон, викладачкою РУІЦ та консультантом ВООЗ України з пропозиції для 6го раунду ГФСТМ.

Д-р Ларсон окреслила наступні проблеми, які стоять перед підготовленими лікувальними бригадами. Їх було визначено упродовж наставницьких візитів та КПВ, у яких д-р Ларсен брала участь у якості викладача:

• Співробітництво з іншими фахівцями (фтизіатрами, наркологами, онкологами) та розуміння ними потреб пацієнтів з ВІЛ/СНІДом ;
• Дискримінація з боку інших спеціалістів;
• Необхідність підвищувати рівень обізнаності медичних працівників первинної ланки з ВІЛ/СНІДу, зокрема у віддалених районах;
• Необхідність мати більше ресурсів/забезпечення (наприклад, разових витратних матеріалів, тестів, презервативів) для того, щоб застосовувати знання.
• Невідповідність ситуації на місцях та звітності – через це особи, які приймають рішення, часто не знають, які потреби та проблеми є у реальних закладах.
• Визначити „робоче навантаження” для мультидисціплінарної команди (наприклад, оптимальна кількість пацієнтів 100-150?)
• Визначити скільки потрібно мультидисціплінарних команд для того, щоб забезпечувати лікування та надавати допомогу 50,000 ЛЖВС у 2010 році;
• Визначити стандарти допомоги та потреби на АРТ, лікування опортуністичних інфекцій, тощо;
• Збалансувати підготовку фахівців з ВІЛ/СНІДу, в тому числі фтизіатрів та наркологів;
• Включити ВІЛ/СНІД до навчальної програми медичних вузів;
• Проводити тренінги, присвячені ВІЛ/СНІДу, для осіб, які приймають рішення та менеджерів, щоб вони краще розуміли проблему;
• Потенційні національні викладачі повинні мати нормативні документи, які дозволяють їм поєднувати клінічну та педагогічну діяльність;
• Потенційним національним викладачам потрібно більше навчання з клінічних аспектів та методів навчання дорослих, перед тим, як вони зможуть виконувати свою викладацьку роль.

Перший „круглий стіл”:

Учасники обговорили головні виклики з підготовки національних кадрів, окреслені Зоєю Шабровою та д-ром Ларсон. Учасники погодилися з окресленими проблемами та викликами та обговорили можливі шляхи їх вирішення.

Потреби України у галузі нарощування кадрового потенціалу на 2007 -2008 роки (за національною програмою на 4-й та 5-й рік подолання епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні за підтримки ГФСТМ).
Презентація д-ра С. Філіпповича

Д-р С. Філіппович надав стислу інформацію про реалізацію лікувального компоненту: станом на січень 2007 року 4,767 осіб отримали АРТ у 20 регіонах України. Лікування опортуністичних інфекцій (ОІ) проводиться 7,912 пацієнтам (в тому числі 5,094 отримали профілактику пневмоцистної пневмонії (ПЦП). 4,487 ВІЛ -інфікованих вагітних жінок та 4,464 дітей отримали профілактику вертикальної трансмісії ВІЛ; суміші для годування немовлят отримали 3,610 дітей, які зазнали впливу ВІЛ. 679 осіб отримали пост- контактну профілактику. У центрах СНІДу у рамках діагностики ТБ було проведено 4,458 тестів. Всі центри СНІДу отримали технічну фінансову допомогу. Міжнародний альянс ВІЛ/СНІДу профінансував створення національних рекомендацій з лікування та діагностики, придбав обладнання та тест системи для ІФА, CD4, вірусного навантаження та ПЛР. ЗТ було почато у 8 регіонах та 11 закладах, 458 СІН отримали ЗТ, в тому числі 294 особи з ВІЛ/СНІДом. РУІЦ провів тренінг з АРТ для СІН на ЗТ для 11 мультидисціплінарних команд. Д-р Філліпович також описав результати тренінгового компоненту, реалізованого РУІЦ (див. відповідну інформацію у презентації з діяльності РУІЦ вище). Крім тренінгів РУІЦ, НУО „Час життя плюс” запровадило програму підвищення кваліфікації на робочому місці: 19 фахівців з регіонів взяли участь у підготовці у відділенні ВІЛ-інфекції у Лаврі, а співробітники цього відділення здійснили візити до 12 регіонів та провели клінічний тренінг на місцях.

Плани на 2007-2008 роки:

• Поширити доступ до АРТ на нові 7 регіонів та впровадження ЗТ на 15 нових регіонів (37 нових закладів);
• 6,000 пацієнтів на АРТ;
• 6,000 пацієнтів на ЗТ (в тому числі 1,250 на АРТ та ЗТ);
• 9,200 ВІЛ- інфікованих вагітних жінок отримують профілактику вертикальної трансмісії ВІЛ;
• 30,000 пацієнтам протитуберкульозних закладів буде проведено ДКТ;
• 17,000 пацієнтів з наркологічних та протитуберкульозних диспансерів буде проведено ДКТ;
• 270 осіб, які забезпечують допомогу та лікування пройдуть навчання з допомоги та лікування ВІЛ/СНІДу;
• 57 мультидисціплінарних команд пройдуть навчання з ЗТ;
• навчальна програма з ВІЛ/СНІДу буде включена до національної системи післядипломної освіти.

Д-р Філіппович окреслив наступні потреби в галузі навчання з метою нарощування кадрового потенціалу для надання допомоги та лікування при ВІЛ/СНІді: (1) АРТ та ОІ; (2) АРТ для СІН на ЗТ; (3) педіатричне АРТ ; (4) доступ до АРТ та ДКТ у виправних закладах ; (5) створення системи паліативної допомоги; (6) ДКТ у протитуберкульозних та нарокологічних закладах; (7) АРТ та ЗТ у первинній медико-санітарній допомозі.

Потреби України у галузі нарощування кадрового потенціалу на 2007 -2008 роки (проект Світового банку з ВІЛ/СНІДу).
Інформація від д-ра Хмарського

Д-р Хмарський повідомив учасникам наради про історію та сучасну ситуацію з позикою світового банку Україні для боротьби з ВІЛ/СНІДом та ТБ. Цю позику було минулого року призупинено внаслідок низького рівня використання коштів та поновлено на початку поточного року після того, як уряд України подав нову редакцію стратегічного плану після серії перемовин з посадовцями Світового банку. Наразі Відділ МОЗ, який займається реалізацією проекту, планує оголосити тендер на проведення 11 тренінгів з надання допомоги та лікування ВІЛ/СНІДу у дорослих та дітей. В даний час умови подання на цей тендер розглядаються офісом Світового банку у Вашингтоні. Реалізація проекту почнеться у березні 2007 року та результати очікуються у червні 2007 року.

Пропозиція України для 6 –го раунду ГФСТМ: модель надання допомоги та пов’язані з нею потреби у галузі підготовки кадрів.
Презентація В. Жовтяка.

Пан В. Жовтяк описав мету, головні цілі, цільові групи пропозиції для 6-го раунду. Основною метою проекту є зменшення рівня інфікування ВІЛ та захворюваності і смертності від ВІЛ/СНІДу в Україні шляхом здійснення заходів, спрямованих на найуразливіші групи населення. Основні цілі:

• Ціль 1: Забезпечити належний доступ до інтегрованих послуг з профілактики, лікування, догляду та підтримки для уразливих груп населення;
• Ціль 2: Розширити комплексний догляд і лікування при ВІЛ/СНІДі та забезпечити рівний доступ до послуг для СІН та інших уразливих груп населення;
• Ціль 3: Розширити доступ до комплексних послуг консультування з метою формування прихильності, психологічної та соціальної підтримки та догляду для людей, що живуть з ВІЛ/СНІДом (ЛЖВС);
• Ціль 4: Створити сприятливе середовище для довгострокової та ефективної відповіді на епідемію ВІЛ/СНІДу в Україні;
• Ціль 5: Здійснити моніторинг і оцінку реалізації гранту та посилити національну систему моніторингу та оцінки (МіО).

У пропозиції перелічені наступні пріоритети на 2007 – 2011 роки: (1) АРТ і моніторинг для найуразливіших груп; (2) профілактика та лікування ВІЛ/СНІДу; (3) профілактика та лікування опортуністичних інфекцій; (4) ВІЛ-асоційований туберкульоз; (5) ЗТ. Також існує потреба у зосередженні на адвокації з метою зниження цін на антиретровірусні препарати; визначенні потреб у АРТ та доступ до неї на місцевому рівні; регулярному перегляді клінічних протоколів з лікування ВІЛ; забезпеченні АРТ та клінічного моніторингу для 5000 ЛЖВ/СІН/ТБ; закупівлі та управлінні поставками; наданні технічної допомоги УЦПБС та нарощуванні потенціалу Державного департаменту з питань виконання покарань; збільшенні кількості тренінгів для мультидисціплінарних команд з АРТ, ОІ, ТБ та ЗТ; створенні української професійної асоціації та впровадженні пілотних проектів з децентралізації АРТ.

По тому пан В. Жовтяк описав тренінги заплановані за кожною ціллю Пропозиції. За Цілями 2 та напрямом „АРТ і моніторинг для найуразливіших груп” заплановано наступні тренінги:

• Семінар із залученням УНЦПБС, обласних координаційних рад, місцевих скоординованих мереж та представників МОЗ для розгляду питання щодо збільшення кількості закладів з надання АРВ;
• Тренінг для персоналу з обробки даних з місцевих мереж (в тому числі щодо питань конфіденційності);
• Тренінги з супутньої інфекції ТБ та ЗТ для 14 мультидисциплінарних команд, які пройшли тренінг з АРТ у 1му раунді;
• Тренінги з надання АРТ для СІН, які перебувають на ЗТ та з ТБ для 27 мультидисциплінарних команд, які пройшли тренінг з АРТ у 1му раунді;
• Тренінги для 16 команд з догляду, які пройшли навчання у 1му раунді, з акцентом на співпрацю з місцевими громадськими мережами;
• Серія тренінгів для кожної з 72 нових та розширених команд з надання догляду з АРТ/ТБ/ЗТ;
• Створення та подальший розвиток Національного тренінгового центру.

За напрямом „Профілактика та лікування опортуністичних інфекцій” заплановано такі тренінги:

• Семінар з метою обговорення, перегляду і погодження національного протоколу;
• Серія тренінгів для розширених команд з надання догляду з коінфекціїї ВІЛ/ТБ;
• Тренінги для персоналу нових закладів;
• Тренінги для персоналу відібраних протитуберкульозних диспансерів.

За словами В. Жовтяка, програма може початися наприкінці літа – початку осені 2007 року (після того, як локальний агент закінчить аудит ПР).

Другий „круглий стіл”:

Виходячи з інформації, що її було надано у презентаціях та на першому „круглому столі”, учасники наради обговорили наступні ключові питання:

• Створення навчальної програми з ВІЛ/СНІДу для студентів медичних вузів та закладів післядипломної освіти з метою охоплення якомога ширшої аудиторії медичних працівників;
• Створення Національного тренінгового центру як закладу здатного довгостроково та стало забезпечувати нарощування потенціалу для надання спеціалізованої допомоги та лікування при ВІЛ/СНІДі в Україні.

Навчальні програми з ВІЛ/СНІДу для медичних вузів та закладів післядипломної освіти:

Український національний центр профілактики та боротьби зі СНІДом порушив питання про створення та введення до курсу післядипломної освіти курсу з ВІЛ/СНІДу. Джеймс Сміт підтвердив, що АМАОЗ/РУІЦ вважає це пріоритетом, особливо зважаючи на те, що підготовка спеціалізованих команд, які забезпечуватимуть догляд та лікування при ВІЛ/СНІДі вже ведеться. Далі він розповів про досвід АМАОЗ/РУІЦ з СПБ Медичною академією післядипломної освіти (МАПО) зі створення, запровадження та сертифікації таких курсів у Російській Федерації та зазначив, що РУІЦ може продовжити обговорення з українськими партнерами потенційної співпраці виходячи з цього нового досвіду Російської Федерації. Джеймс Сміт також привернув увагу до фінансового аспекту проведення курсу; для того, щоб запровадити такі тренінги в учбових закладах МОЗ або зацікавлені сторони та донори повинні забезпечити фінансування НМАПО для участі у проведенні таких курсів та їх створенні. Джеймс Сміт також поділився досвідом АМАОЗ/РУІЦ у Росії із створення навчальної програми для студентів медичних вузів спільно з медичними інститутами Москви. Курс буде запропоновано як факультативний для студентів 4-го курсу. Також Джеймс Сміт зазначив, що наразі РУІЦ та Фонд Клінтона розробляють курс „Вступ до догляду та лікування при ВІЛ/СНІДі” для лікарів інфекціоністів та медичних сестер, котрий може бути адаптований для післядипломного навчання. Таким чином у РУІЦ є досвід зі створення навчальних програм, які в подальшому можуть бути застосовані для післядипломної освіти.

Створення Національного тренінгового центру:

Було визначено наступні цілі для НТЦ: (1) координація створення навчальних програм для медичних вузів та закладів післядипломної освіти з питань ВІЛ/СНІДу та проведення курсу; (2) забезпечення безперервного навчання медичних працівників з питань догляду та лікування при ВІЛ/СНІДі; (3) подальше введення методик навчання дорослих; (4) координація та застосування досвіду сучасних тренінгових проектів, які реалізують різні агенції (РУІЦ, Фонд Клінтона, Канадський проект „Позитивні діти”, PATH та інші); (5) перегляд та створення навчальних програм. Фінансування Національного тренінгового центру виділено окремими рядком в Українській пропозиції для 6-го раунду ГФСТМ.

Упродовж обговорення було зазначено, що НМАПО, УНЦПБС та клініку „Лавра” можна розглядати як потенційні місця розташування Національного тренінгового центру.

Джеймс Сміт сказав, що РУІЦ/АМАОЗ цілком відданий справі створення повністю функціонального Національного тренінгового центру з проблем СНІДу та готовий до роботи із вибраним національним партнером(ами) упродовж наступних 18 місяців для створення НТЦ до середини 2008 року.

Учасники наради обговорили головні компоненти успішної роботи з підвищення кваліфікації кадрів, які Зоя Шаброва окреслила у своїй презентації, та їх відношення до створення НТЦ. Професійне адміністрування та прозорість витрат, а також фінансова звітність є надзвичайно важливими елементами успішного збору коштів та підтримки ефективних стосунків з донорськими організаціями. Створення навчальних програм з урахуванням не тільки національного, але й регіонального досвіду та потреб, може бути ефективним програмним та рентабельним підходом.

Під час обговорення, знову було піднято питання підготовки національних викладацьких кадрів з акцентом на тому, що цей процес потребує довгострокової відданості з боку потенційних викладачів, донорів та Національного тренінгового центру, а також відповідних змін у нормативних документах (щоб дозволити клініцистам поєднувати практичну та викладацьку діяльність, збільшити кількість співробітників центрів СНІДу, щоб надати змогу потенційним викладачам проводити тренінги не ставлячи під загрозу задоволення медичних потреб пацієнтів, тощо).

Учасники погодилися, що дуже важливо ініціювати обговорення провідних елементів створення Національного тренінгового центру. Було підкреслено важливість визначення національного закладу, який може бути зацікавленим та мати мотиви для того, щоб працювати над створенням Національного тренінгового центру. Знову обговорювали брак менеджерів та кваліфікованих кадрів з надання допомоги та лікування при ВІЛ/СНІДі.

На завершення пані Н. Агєєва зазначила, що важливим було б збільшення кількості співробітників Центрів СНІД, котрі перебрали б на себе функції з систематичної просвітницької роботи та проведення тренінгів. Проте, як раніше роз’яснила професор А. Щербинська, відповідно до наказів Міністерства фінансів, штатний розклад обласного центру СНІДу складається на підставі кількості населення, а не рівня поширеності ВІЛ та кількості пацієнтів на АРТ. Це створює надзвичайні труднощі для регіонів, котрим потрібно мати більше фахівців для забезпечення доступу до догляду та лікування ВІЛ/СНІДу, особливо у тих регіонах де ВІЛ є дуже поширеним.

Д-р С. Філіппович підсумував обговорення, зазначивши, що хоча було б логічним та навіть бажаним, щоб організація (подібна до НМАПО) взяла на себе довгострокову відповідальність за НТЦ, її неможливо змусити або наказати їй перебрати на себе таку роль. Довготривала сталість навчальних програм повинна базуватися на національній системі підвищення кваліфікації кадрів. В межах 1го раунду програми ГФСТМ в Україні є можливість почати створення програми післядипломного навчання відбираючи кваліфікованих та зацікавлених викладачів НМАПО.

Підведення підсумків наради

Джеймс Сміт зазначів, що нарада виконала свої головні завдання: переглянуто та обговорено уроки, що їх винесено з проведеної навчальної діяльності РУІЦ, обговорено сучасні та майбутні потреби у галузі навчання українських медичних працівників стосовно догляду та лікування при ВІЛ/СНІДі; обговорено та скоординовано пріоритети щодо нарощування кадрового потенціалу Україні на наступні 2 роки, в тому числі наступні важливі кроки (1) залучення медичних вузів та закладів післядипломної освіти до навчальної діяльності з ВІЛ/СНІДу та (2) створення Національного тренінгового центру як стало функціонуючого закладу з нарощування потенціалу в Україні. Презентації та звіт про нараду буде вивішено на сайті РУІЦ за адресою (www.aidsknowledgehub.org).

Джемс Сміт подякував всім за активну участь в обговоренні та участь у нараді та оголосив її закінчення.